Дитяче скиглення — це справжнє випробування батьків на міцність. І вже, здається, чого б не віддали, аби не чути сльозливе «Ма-ам, ну да-ай!». Однак потурання маленькому скиглію лише закріпить у нього подібну модель поведінки, а отже потрібно зрозуміти, як відучити дитину скиглити, щоб і дитина була задоволена, і батьківські нерви цілі.
Дитяче скиглення завжди має під собою якусь основу, нехай навіть цього й не видно на перший погляд. І на батьківський жаль на першому місці серед причин ниття виявляється звичайнісінька маніпуляція — дитина чудово знає, що ниттям вона зможе добитися від батьків усього, чого тільки забажає, й із задоволенням користується цією батьківською «кнопкою».
Якщо скиглити дитина починає тоді, коли хоче отримати від батьків ласощі або нову іграшку, її вимогам поступатися не можна. Не можна також демонструвати свої злість, розпач та роздратування. Дитина має засвоїти, що мама й тато, звичайно ж, готові вислухати її і, можливо, виконати прохання, але без сліз і ниття.
Намагайтеся в спокійному тоні говорити дитині, що ниттям вона бажаного не досягне. Просіть її спочатку заспокоїтися, а потім уже висловлювати своє прохання, яке ви потім обговорите. Водночас не лайте дитину, не карайте її і не загрожуйте.
Якщо слова не допомагають і дитина продовжує нити, перемикайте її увагу. Відверніть її іграшкою чи цікавою історією, казкою. Або, як варіант, спробуйте сказати щось несподіване у відповідь на скиглення малюка. Скажімо, він слізно просить дати йому цукерку, а ви, вдаючи, що погано чуєте, перепитуєте: «То ти хочеш, щоб я віддала твого ведмедика дівчинці М?». Дитина від здивування перестане нити й постарається якнайшвидше відкинути неугодний варіант.
В основному випадки скиглення є спробами щось отримати від батьків. Але не завжди це щось матеріальне. Нерідко те, чого хоче дитина, — проста батьківська увага. Так що якщо дитина зазвичай ниє без «прив’язки» до отримання ласощів і іграшок, то це може означати, що їй дійсно мало уваги, яку приділяють батьки. Адже якщо мама чи тато не хочуть ні поговорити з дитиною, ні пограти з нею, їй нічого не залишається, як «включити» такий дієвий дратівливий фактор, як скиглення.
Дитині не можна відмовляти в увазі, тим паче якщо вона прямо говорить: «Ма-ама, пограйся зі мною!». Отже замість того, щоби биту годину вмовляти дитину припинити нити, потрібно і справді пограти з нею. Тим більше, що зазвичай буває достатньо лише розпочати гру, а потім дитина настільки захоплюється процесом, що вже може побути якийсь час без мами/тата.
Якщо через зайнятість батьки ну ніяк не можуть прямо зараз виділити час на гру або спілкування з дитиною, вони мають знайти компроміс. Наприклад, можна домовитися, що гра відбудеться, але тільки пізніше, а поки що запропонувати дитині якесь цікаве заняття, щоб скрасити очікування. Тільки обов’язково в результаті потрібно все-таки виконати прохання дитини, інакше довіри до батьківських слів у неї не буде.
Далеко не завжди дитина може чітко пояснити, чого вона хоче. І часом її скиглення — це просто вираження невдоволення, яке спричиняється як психічними, так і фізичними причинами. Наприклад, якщо дитина надто тепло укутана або просто втомилася за день від пережитих вражень, то вона, сама не розуміючи, від чого їй погано, ниє, намагаючись звернути увагу батьків на свій стан.
Оптимальний вихід — м’яко запитати в дитини, чи хочеться їй їсти чи пити, спекотно їй чи холодно, чи хочеться їй спати чи, може, сходити до туалету. Як правило, подібні питання допомагають дитині розібратися у відчуттях, і вона швидко дасть батькам зрозуміти, як можна вирішити проблему. Якщо ж справа не у фізичному дискомфорті, то, можливо, у дитини просто поганий настрій. Тоді можна спробувати настрій підняти, для чого стануть у нагоді будь-які веселі ігри або навіть звичайний сеанс лоскоту.
Якщо дитина встигла звикнути нити з приводу й без, то жодним способом швидко відучити її це робити не вийде. Особливо якщо в сім’ї із цього питання не склалося єдиної думки. Тому батькам важливо набратися терпіння, обов’язково домовитися з усіма дорослими членами сім’ї про те, як правильно реагувати на поведінку маленького скиглія, і послідовно втілювати обрану стратегію в життя. І позитивний результат обов’язково буде згодом, головне — не здаватися!
За матеріалами: https://anydaylife.com/post/6082
