Смерть улюбленого хом’ячка, рибки, кішки, собаки або будь-якої іншої домашньої тварини стає для дитини справжнім горем, впоратися з яким самотужки їй просто не під силу. Про те, як допомогти дитині пережити смерть домашньої тварини, докладніше йтиметься далі.
Навіть дорослій людині буває дуже складно втратити домашнього улюбленця, а що вже говорити про дитину! Тому в жодному разі не можна відмахуватися від почуттів дитини, знецінювати їх чи навіть лаяти за них. Потрібно, навпаки, докласти максимум зусиль, щоби процес проживання горя пройшов максимально м’яко для дитячої психіки, яка ще не зміцніла.
Дайте дитині можливість висловити емоції
Ані вік, ані стать дитини не мають бути перешкодою для вільного вираження емоцій. І якщо дитина хоче плакати, то дайте їй таку можливість, а не змушуйте придушувати емоції та не дорікайте. Будьте терплячі, втіште дитину, виявіть емпатію.
Не звинувачуйте дитину й допоможіть їй не звинувачувати себе
Випадки, коли дитина з необережності чи навмисне справді стала причиною смерті вихованця, безумовно, бувають. Проте все ж у більшості ситуацій домашні тварини вмирають із природних причин, а тому немає жодних підстав звинувачувати дитину в чомусь.
Розкажіть дитині про смерть
Смерть — це хоч і дуже сумно, але природно. І дитина в доступній для її віку формі має дізнатися про те, що це таке. Поясніть їй, що смертю рано чи пізно закінчується будь-яке життя, що з померлими близькими ми вже ніколи не можемо побачитися, але спогади про проведений разом час можуть залишитися з нами, і тому такою цінною є кожна мить.
Не обманюйте дитину
Якщо ви хочете «пом’якшити удар» для дитини, чия домашня тварина померла, ви можете піддатися спокусі обдурити її, сказавши, що улюбленець втік або був викрадений. Не варто цього робити, адже так ви лише дасте хибну надію, що одного разу тарина повернеться. Найкраще сказати правду, давши можливість дитині пройти всі стадії горя й залишити цей етап свого життя в минулому.
Дозвольте дитині тужити стільки, скільки потрібно
Вам може здаватися, що дитина журиться про померлу тварину вже занадто довго, але вам краще не квапити її. Пам’ятайте, що кожна людина індивідуальна й тільки їй вирішувати, як довго треба сумувати. Втім, якщо ви помічаєте, що дитина «застрягла» в одній зі стадій і ніяк не може рухатися далі, можливо, вам варто звернутися за допомогою до фахівця, який підкаже, як краще діяти в такій ситуації.
Організуйте прощання, якщо потрібно
Якщо дитина вже в тому віці, коли знає про ритуали прощання з померлими, цілком імовірно, що вона захоче схожим чином проводити улюбленця в останню путь. Дайте їй таку можливість і допоможіть організувати похорон домашнього улюбленця належним чином.
Допоможіть дитині рухатися далі
Підкажіть дитині, як продовжувати жити після смерті домашньої тварини. Розкажіть, що померлий улюбленець, швидше за все, не хотів би, щоби його маленький господар страждав, перестав спілкуватися з друзями та припинив займатися улюбленими хобі. Водночас допоможіть знайти заняття, яке буде дитині до душі та відверне від сумних думок.
До речі, дуже корисними для дітей, які переживають смерть домашнього улюбленця, можуть стати різні фільми, мультфільми та казки, де делікатно розкривається тема смерті близьких, горя і, що найголовніше, продовження життя. Подібні твори вчать сприймати смерть як природне явище й показують способи проживання втрати.
Смерть домашньої тварини, навіть якщо вона була очікуваною (наприклад, тварина дуже стара або важко хворіє), завжди є для дитини ударом. І те, як вона упорається із цим ударом, багато в чому залежить саме від батьків. Отже і самим батькам важливо вміти проживати горе, не пригнічуючи власні емоції, дозволяючи кричати і плакати, якщо хочеться. І, звичайно ж, у тих ситуаціях, коли самостійно впоратися зі втратою не виходить, зовсім не соромно звернутися до друзів, близьких або професійного психолога за підтримкою та порадою.
За матеріалами: https://anydaylife.com/post/7315
