У наші дні багато хто стикається з так званим синдромом самозванця, коли відчуваєш, що досяг успіху не ціною власних зусиль і здібностей, а за допомогою обману. Подібні почуття заважають жити повноцінним життям, адже вони змушують постійно боятися, що «обман» розкриється й будуть неприємності. Докладніше про синдром самозванця і про те, як із ним можна боротися, йтиметься далі.
Уперше про синдром самозванця почали говорити в 1970-х роках, коли професорка психології Поліна Кленс і психологиня Сюзанна Аймс виявили, що багато з їхніх клієнток намагаються пояснити свої досягнення та успіхи удачливістю, чарівністю або хорошими зв’язками, а зовсім не власними ефективними діями, і в результаті не можуть прийняти власний успіх.
Спочатку схильними до синдрому самозванця вважали лише жінок, але згодом дослідження показали, що проблема актуальна і для чоловіків. Треба зауважити, що подібний синдром зовсім не є якимось психологічним відхиленням і в тій чи іншій формі може траплятися в понад 70 % людей.
Найяскравіше феномен самозванця проявляється в професійній діяльності, але також йому є місце й у особистих стосунках. Схильні до синдрому самозванця люди постійно перебувають у стресовому стані і відчувають тривогу, бо їм здається, що їх ось-ось «викриють» і або звільнять із роботи, або покинуть.
Причини виникнення синдрому самозванця можуть бути різними. Але на перше місце психологи схильні поставити дитячі травми, коли батьки знецінюють досягнення дитини, не помічають її, якщо вона не зробила чогось видатного, або постійно порівнюють із кимось більш розумним та успішним.
Ще однією поширеною причиною появи синдрому самозванця експерти називають перфекціонізм. Перфекціоністи завжди й у всьому прагнуть ідеалу, і їм постійно здається, що десь вони могли б зробити ще краще й ще більше. У результаті в їхніх очах значність власних заслуг ніколи не буває високою, навіть якщо її визнають інші люди (колеги, друзі, знайомі, рідні та близькі тощо).
Феномен самозванця досить шкідливий, адже він змушує постійно відчувати напругу та страх, а також згубно впливає на самооцінку. Крім того, якщо не вживати жодних заходів, то рано чи пізно подібний феномен може призвести й до різних соматичних порушень, таких як головний біль, проблеми з тиском та ін.
Щоби боротися із синдромом самозванця, «ворога» треба знати в обличчя. Тому спочатку важливо визнати в себе його наявність, а вже потім шукати методи вирішення проблеми. І допоможуть розібратися в тому, що відбувається, прості питання самому собі.
Наприклад, постарайтеся чесно відповісти собі, чи боїтеся ви не виправдати очікування інших людей, чи складно вам хвалити себе, коли ви досягаєте успіху, чи відчуваєте ви постійну невпевненість у собі, чи вважаєте ви, що ваш успіх зумовлений в основному зовнішніми чинниками та збігом обставин, чи здається вам, що ви досягли своїх цілей обманом, чи відчуваєте ви страх викриття.
Якщо ви на такі запитання відповіли ствердно, то ймовірність синдрому самозванця у вас висока. Але не переживайте, це не якийсь розлад та лікуватися вам не потрібно! Зате можна допомогти собі об’єктивно подивитися на ситуацію й переконатися, що ви зовсім нікого не обманюєте і справді заслужили все те, чого змогли досягти.
Давайте з’ясуємо, як це зробити. По-перше, спробуйте впродовж місяця записувати свої досягнення та тривоги, але не давайте своїм думкам оцінку, а просто фіксуйте їх. Крім того, щодня письмово відповідайте собі на запитання про те, що змушує вас сумніватися у власній компетентності, чи є у вашому оточенні той, хто вважає вашу компетенцію достатньою, що відрізняє вас від інших фахівців і чому ви вважаєте, що досягнення вам не належать.
По-друге, проведіть аналіз власних успіхів. Вивчіть свої записи й подивіться, скільки всього ви встигли досягти за місяць, або виберіть будь-який інший «звітний період» на свій розсуд. Проаналізуйте навички, знання та результати вашої роботи, можливо навіть за допомогою інших фахівців у вашій галузі або вашого керівника.
Тільки не оцінюйте свої досягнення лише як «добре» чи «погано», адже ваше завдання — визначити, чи може ви виконувати конкретну роботу, на яку від вас чекають, і чи можете впоратися зі спектром покладених на вас завдань. Якщо відповідь буде позитивною, то щоразу, коли знову відчуєте себе «самозванцем», нагадуйте собі про результати аналізу. Якщо ж ви дійсно виявите, що де-не-де вам не вистачає навичок і знань і сумніви в компетентності були небезпідставними, то рішення очевидне — почати заповнювати свої «прогалини».
Якщо із синдромом самозванця не вдається впоратися самостійно, не треба соромитися й боятися звернутися по допомогу до фахівця. Адже сама собою проблема однаково не зникне, а ви відчуватимете все більше й більше труднощів у роботі, побудові комунікації з колегами та начальством і просто у звичайному житті.
За матеріалами: https://anydaylife.com/post/7268
