Про те, що людині потрібні якісь особисті межі, порушувати які без дозволу не мають права навіть найближчі, багато хто дізнався лише порівняно недавно. І тому не дивно, що не всі зараз в курсі як встановити здорові особисті межі.
Особисті межі можуть бути фізичними та психологічними. Вони потрібні, щоб на всіх рівнях взаємодії ідентифікувати своє «я» та визначати наші можливості та бажання у відносинах з оточуючими. Особисті межі існують «за замовчуванням», але можуть бути не тільки здоровими, але й надто жорсткими або надто слабкими.
При надмірно жорстких особистих межах людина не допускає у свій особистий простір майже чи взагалі нікого, болісно реагує навіть на прийнятні з моральної точки зору способи взаємодії з оточуючими, дуже ретельно оберігає особисту інформацію і воліє дистанціюватися від людей.
Якщо межі слабкі, то людина може відмовлятися від особистих потреб і бажань на догоду оточуючим, відчуває потребу в схваленні своїх дій із боку й може бути дуже залежною від чужої думки, легко упокорюється з неповагою на свою адресу.
Здорові особисті межі — це ті, які дозволяють не допустити несанкціонованого вторгнення в особистий простір і водночас не дають порушувати чужі кордони. Здорові межі помірковано гнучкі: стосунки з різними людьми й у різних життєвих ситуаціях можуть бути різними.
Людина зі здоровими особистими межами цінує власну думку, усвідомлює себе окремою особистістю з правом на власні бажання, цілі та потреби, може виявляти гнучкість у спілкуванні, впевнена у собі, здатна будувати здорові взаємини і, як згадувалося, поважає межі та потреби інших людей.
Особисті межі формуються в людини разом із формуванням власного «я». Зазвичай цей процес починається приблизно в 3-річному віці, коли дитина починає психологічно розділяти себе з матір'ю, і продовжується потім впродовж усього дорослого життя в міру накопичення досвіду взаємодії з оточуючими.
На жаль, якщо батьки самі не мають здорових особистих кордонів, то й у дитини вони стають надмірно слабкими чи надмірно жорсткими. І вже тільки в дорослому віці багато хто приходить до думки про необхідність встановити здорові межі. Давайте дізнаємося, що для цього потрібно зробити.
Позбутися почуття провини
Перше, що потрібно зробити, шукаючи способи поставити власні кордони, - це позбутися почуття провини за це. Мати особисті межі, не дозволяючи решті безсоромно користуватися собою, - нормально, правильно і важливо. У бажанні вибудувати кордони при спілкуванні з оточуючими немає і не може бути нічого поганого, так що вам зовсім немає в чому себе звинувачувати.
Визначити проблеми з межами
Про особисті межі багато хто навіть не замислюється, поки одного разу не приходить до усвідомлення, що вони регулярно порушуються. Але як зрозуміти, що з вашими кордонами є проблеми? На допомогу прийдуть ваші відчуття: коли ви відчуваєте, що інші намагаються змусити вас робити те, що ви не хочете й не мусите, або намагаються нав'язати вам чужу думку та чужі бажання, ви відчуваєте злість та невдоволення, але «гасите» їх у собі; це вірна ознака, що ваші межі порушують.
Змінити кут зору
Коли вас турбують сумніви щодо необхідності посилити кордони в спілкуванні з конкретною людиною, розвіяти їх досить просто. Погляньте на ваші взаємини під іншим кутом, подумки поставивши себе на місце візаві: якщо людина просить вас про велику послугу, подумайте, чи зробила би вона те саме для вас. І якщо ви розумієте, що таке навіть уявити важко, переглянути свої межі дійсно має сенс.
Визначити правила спілкування
Особисті кордони не так уже і складно встановити для оточуючих, коли ви самі знаєте, де саме вони знаходяться. Ви маєте спочатку навчитися визначати для себе, що є прийнятним, а що ні, і тоді вам буде легше донести це до тих, з ким ви спілкуєтеся. При цьому не порушуйте свої ж правила спілкування: якщо ви хочете, щоб вам не грубіянили, не брали ваші речі без дозволу й не кричали на вас, то й самі мусите чинити так само.
Говорити про свої бажання та потреби
Нерідко оточуючі порушують наші кордони не тому, що вони такі злі, а тому, що просто не розуміють, до яких саме наслідків ведуть їхні дії. Ваше завдання – чітко та доступно озвучувати свої бажання та потреби під час спілкування. Ніхто не вміє читати думки, і якщо ви не скажете людині, що її поведінка порушує ваші особисті межі, то ви дасте привід думати, що вас усе влаштовує.
Насамкінець зазначимо, що в глибині проблем з особистими кордонами часто лежить страх бути відкинутим суспільством. Але насправді в більшості випадків цей страх не має підстав: ми самі схильні наділяти людей якимись придуманими рисами й заздалегідь приймати рішення за них, тоді як реальність може бути зовсім іншою. Тож найкращий спосіб почати вибудовувати здорові власні кордони полягає в тому, щоби перестати «додумувати» за інших і нарешті позбавитися страху зречення — ви побачите, що спілкуватися стане легше!
За матеріалами: https://anydaylife.com/post/7424
